Об’єднання
інноваційно-космічних кластерів

Європейський суверенітет у космосі: що буде після Ariane 6?

Можливість запускати власні ракети-носії дає можливість Європі самостійно та гнучко розміщувати супутники на орбіті. Оскільки РН Ariane 6 все ще розробляється, Європі незабаром не вистачатиме власних ракет, і вона буде змушена покладатися на сторонніх постачальників послуг запуску. Причини цього є внутрішніми і включають укорінені та мляві європейські структури, традиційні монополії та брак рішучості і бажання інвестувати. За принципом геоповернення (Georeturn), наприклад, усі задоволені, гроші йдуть, національні програми працюють, робочі місця зберігаються – ні в кого немає причин щось змінювати. Але Ariane 6 має серйозну затримку, завищену ціну та технологічно товчеться на місці.

За своєю природою урядові програми більш мляві та несхильні до ризику, ніж вільна економіка. США показали, що є й інший шлях: коли програма shuttle була завершена, NASA виставило свої необхідні послуги на публічний конкурс у рамках програм фінансування та звернулося до комерційних компаній з їхніми ідеями та рішеннями. Відібрані підрядники визначили технічні цілі та мали продемонструвати свої можливості. Підрядники, які були оцінені як такі, що не відповідають вимогам, були виключені з програми фінансування, а вивільнені кошти були передані іншим підрядникам. Таким чином, наприклад, шляхом усунення компанії Rocketplane Kistler на ранній стадії програми COTS понад $ 170 млн було передано на розробку космічного корабля Cygnus компанії Orbital Science. Такі програми спільного фінансування також можуть бути використані в Європі для ефективної та результативної розробки інноваційних і конкурентоспроможних ракет-носіїв.

У Європі сім компаній працюють над ракетами-носіями різних розмірів, багато з них планують свій перший запуск у найближчі два роки. На цьому фоні виникає питання: чому Єврокомісія (ЄК) укладає контракти за програмою Copernicus лише з Ariane 6 і Vega-C до 2027 року, коли комерційні провайдери також вже будуть на ринку?

Замість цього ЄК полегшує собі задачу й одночасно укладає всі контракти на наступні 5 років, тоді як пускові установки NewSpace застрягли в техніко-економічних обґрунтуваннях ЄКА. Однак довгострокові замовлення на Ariane 6 — навіть без першого запуску — не здаються проблемою. Як наслідок, ЄКА позбавляє компанії NewSpace важливого джерела капіталу, яке фактично могло б прискорити їхній розвиток – швидше зробити альтернативні послуги доступними для ЄКА.

Спосіб підтримки космосу та ракет у Європі має бути докорінно реформований. ЄКА та ЄС не повинні самі розробляти ракети-носії, а мають виступати в якості основних клієнтів, забезпечуючи попит на запуски, співфінансуючи розробку, а потім купуючи послуги. У свою чергу, постачальники послуг запуску повинні відповідати вимогам ЄКА та ЄС.

Навряд чи будь-який космічний корабель настільки відомий, як американський shuttle. Тим не менш, уряд США розлучився з ним. Основною причиною стали величезні витрати на запуск, будівництво та обслуговування. Тому США прийняли сміливе рішення відправити shuttle у музей. Потім вони почали десятиліття залежності у пілотованих польотах в космос, але використали цей час, щоб революціонізувати фінансування та розвиток космічних технологій. Європа теж має почати думати про те, хто стане наступником Ariane 6. Слід уникати тих самих помилок. Тому слід вивчати всі варіанти, включно з комерційними. Для наступника Ariane 6 необхідно:

1. Політична воля. Готовність до ризику. Європа говорить про автономію та стратегічний доступ до космосу, але ніхто не хоче ризикувати, щоб справді щось зробити, змінити ситуацію. Тим не менш, Європа може багато чого виграти, і комерційні гравці вже багато разів доводили, що вони є реальною альтернативою.

2. Фінансова підтримка. Навіть США з їх величезним оборонним бюджетом і бюджетом NASA змушені були звернутися до своєї промисловості, надавши мільярди співфінансування та закріпивши замовлення клієнтів на розробці приватних послуг із запуску. Як можна сподіватися, що європейська індустрія впорається сама? Так, деякі компанії зазнають краху, незважаючи на державну підтримку, і так, у короткостроковій перспективі кошти там будуть втрачені. Але в кінцевому підсумку, у порівнянні з програмами інституційного розвитку, Європа зекономить неймовірну кількість грошей, часу та ресурсів.

3. Створення конкуренції. За американською моделлю кілька провайдерів паралельно починають співфінансовані програми розвитку. Учасники програми оцінюються виключно за технічним прогресом. Якщо компанія не досягає віх, вона виключається з програми, а вивільнені кошти переходять до решти, більш перспективних компаній. Тому галузь має продовжувати переконувати комерційно своєю концепцією та доводити себе технологічно. Це призводить до швидких, інноваційних та стійких рішень, які вже пройшли конкуренцію.

4. Космічна галузь як головний національний пріоритет. Зміцнення стратегічної актуальності на національному рівні. Це допоможе керувати міжвідомчою програмною координацією, об’єднати національний космічний бюджет і реалізувати майбутню космічну стратегію. Впровадження цього вимагатиме комплексної та орієнтованої на результат промислової політики. У цьому контексті необхідна тісна координація зі стратегією національної безпеки та космічної безпеки.

5. Відкриття правонаступництва Ariane 6 для приватних провайдерів. Відкритий і чесний тендер на наступника Ariane 6 від ЄКА з чіткими вимогами щодо вантажопідйомності, зобов’язань щодо запуску, цільової ціни та максимального співфінансування. Наприклад, закупівля 4 запусків на рік із корисним навантаженням 10 тонн на низьку навколоземну орбіту за цільовою ціною € 50 млн з максимальним співфінансуванням у розробці € 500 млн. Оцінка та відбір підрядників має базуватися на таких критеріях, як комерційний потенціал пропонованої послуги, її гнучкість, технічна здійсненність протягом 4 років, а також довіра та попередній досвід постачальника. Конференція Ради міністрів у 2025 році має стати відправною точкою для цієї програми, тому підготовку потрібно розпочати негайно. Для цього потрібен процес запиту інформації (RFI), організований ЄКА наприкінці 2023 року, на основі якого буде проведено попередній відбір гравців для початку змагань у 2024 році.

Інституційна розробка Ariane 6 коштуватиме понад € 4 млрд. Скільки програм комерційного розвитку можна підтримати з таким фінансуванням? Підтримка лише одної ракети була стратегічною помилкою, наслідки якої зараз відчуває Європа і яка не повинна повторюватися. У майбутньому необхідно паралельно фінансувати кілька комерційних проєктів, щоб досягти найкращого результату. Для цього має бути фундаментальне бажання залишити добре проторені шляхи, ризикувати та підтримувати галузь стратегічно та фінансово. Тоді Європа зможе стабільно забезпечити свій суверенний доступ до космосу та захистити свої глобальні інтереси.

Facebook
Twitter

 

Об’єднання інноваційно-космічних кластерів України