14 листопада Європейська рада схвалила спільну стратегію захисту космічних активів, закликавши 27 країн-членів ЄС посилити як обізнаність про космічні загрози, так і свої можливості з реагування в разі необхідності.

«Космічна стратегія безпеки та оборони» (“Space Strategy for Security and Defence”), розроблена у березні Європейською комісією, була схвалена правлячою Радою міністрів, що складається з глав держав-членів, президента Ради та президента комісії. Рада міністрів, також відома як Європейська рада, відповідає за визначення політичних напрямків і пріоритетів для ЄС, тоді як Європейська комісія пропонує нові закони для всього ЄС.

Повторюючи тезиси уряду США, у «висновках» Ради щодо стратегії зазначається, що космічний простір «є все більш перевантаженою та суперечливою сферою, і що міжнародний порядок, заснований на правилах, в останні роки зазнає все більших викликів». Документ, зокрема, засуджує той факт, що «безвідповідальна та ворожа» поведінка в космосі «посилилася». Як приклади наводяться випробування протисупутникової ракети росією у 2021 році та її кібератаки на комунікаційну мережу Viasat у 2022 році на початку вторгнення в Україну.

Таким чином, Рада стверджує, що необхідно «по-європейські вирішувати поточні та майбутні виклики у цій сфері», і підкреслює «рішучість ЄС, як глобальної космічної держави, забезпечити негайні та довгострокові відповіді на ці виклики».

Лідери ЄС пропонують, щоб Верховний представник/віце-президент Європейської комісії Жозеп Боррель очолив роботу з підготовки, у координації з державами-членами, «таємного щорічного аналізу космічних загроз, зосередженого на суб’єктах, що загрожують ЄС у космічній сфері». Офіс Борреля відповідає за управління спільною зовнішньою політикою та політикою безпеки і оборони ЄС.

Європейська рада також наголошує, що оскільки «посилення» космічної безпеки «зміцнить» загальну безпеку ЄС, існує «необхідність збільшити можливість використання, у кожному конкретному випадку, усіх доступних інструментів для запобігання та, у разі потреби, адекватної відповіді на космічні загрози».

Заклик до потенційної спільної відповіді противникам у космосі є важливим, оскільки протягом десятиліть спільна європейська космічна політика була здебільше орієнтована на цивільні питання, зосереджена переважно на економічних вигодах і технічних досягненнях. ЄС традиційно обережно ставився до питань військового космосу.

По-перше, деякі національні уряди, зокрема уряди Бельгії та Німеччини, вже давно стикаються з сильним внутрішнім опором мілітаризації космосу. Крім того, європейські столиці надзвичайно ревно захищають свій суверенітет в оборонній політиці та прийнятті військових рішень і ретельно охороняють свої права діяти в односторонньому порядку або в коаліціях, незалежних від ЄС.

Нарешті, документ рішення Європейської ради визначає пріоритет збереження «технічного суверенітету» космічної промислової бази ЄС і ланцюжка поставок та «заохочує» Європейську комісію розробити дорожню карту для майбутніх інновацій, «щоб зменшити стратегічну залежність від технологій, які мають вирішальне значення для поточних та майбутніх космічних проєктів ЄС, … водночас підвищуючи глобальну конкурентоспроможність космічної галузі ЄС».

Останнім часом зазначені проблема хвилює високопосадовців ЄС, оскільки в Європі дві найбільші програми нових пускових можливостей під керівництвом компанії Arianespace (ракета важкої вантажопідйомності Ariane 6, призначена для заміни Ariane 5, що вийшла з експлуатації, і багаторазова ракета Vega-C середньої вантажопідйомності) страждають від затримок і невдалих випробувань. ЄС опинився в дещо незручному становищі через те, що йому довелося звернутися до компанії SpaceX щодо запуску супутників, включаючи нові супутники навігаційного угруповання Galileo.