На відміну від недавньої стратегії, Космічні сили США використовуватимуть контракти з оплатою витрат плюс прибуток для своєї програми стратегічного космічного зв’язку високого пріоритету.

Виконавчий директор із закупівель Космічних сил США Френк Калвеллі заявив 23 лютого, що служба вирішила не використовувати контракти з фіксованою ціною для програми Evolved Strategic Satellite Communications System (ESS), критичного компонента системи командно-керівного зв’язку (Nuclear Command, Control, and Communications (NC3) network) збройних сил США, призначеної для того, щоб органи національного командування могли підтримувати безпечний контроль над стратегічними силами на землі, на морі та у повітрі навіть під час ядерної війни.

Раніше Френк Калвеллі надавав перевагу контрактам з фіксованою ціною як засобу контролю за витратами та стимулювання ефективності при закупівлі супутників. Однак він заявив, що для програми ESS буде зроблено виняток.

Компанії Boeing та Northrop Grumman були обрані у 2020 році для створення прототипів супутників ESS, але Френк Калвеллі підкреслив, що ці проєкти ще недостатньо зрілі для переходу до виробництва з фіксованою ціною.

Програма ESS оцінюється у $ 8 млрд. Ці нові супутники призначені для розширення і зрештою заміни мережі космічного зв’язку з екстремально високою частотою (AEHF) радіаційно-стійких супутників, вироблених компанією Lockheed Martin.

Френк Калвеллі сказав, що Командування космічних систем все ще працює над проєктом запиту пропозицій щодо ESS, який, як очікується, буде опубліковано цього року.

Він сказав, що очікував, що проєкти корисного навантаження ESS будуть більш зрілими і наближатимуться до стадії прототипування. ESS була однією з програм, обраних для швидкого прототипування в рамках ініціативи Пентагону, відомої як «придбання середнього рівня» (“middle tier acquisition”, MTA).

«Але здається, що ми витратили багато часу в MTA, просто займаючись зниженням технологічних ризиків або вдосконаленням технологій, – сказав Френк Калвеллі. – Якби ми побудували справжнє корисне навантаження або фактично побудували прототип, тоді, можливо, ми могли б піти й зробити щось із фіксованою ціною».

За контрактами «витрати плюс» або «компенсація витрат» уряд оплачує підрядникам дозволені витрати, а також узгоджену норму прибутку. В угодах з фіксованою ціною підряднику виплачується обумовлена сума незалежно від понесених витрат.

Контракти «витрати плюс» використовуються в проєктах з підвищеним ризиком, де технічні вимоги є невизначеними або невідомими, а робота передбачає «разове проєктування». Це початкові витрати, пов’язані з проєктуванням і розробкою нового продукту.

Використання контрактів «витрати плюс» проти контрактів з фіксованою ціною останнім часом було спірним питанням, оскільки деякі оборонні компанії зазнали значних збитків за контрактами з фіксованою ціною. Керівництво великих оборонних підрядників, включаючи Boeing, Northrop Grumman і Lockheed Martin, попередило, що вони не бажають брати участь у торгах на деякі програми з фіксованою ціною через фінансовий ризик.

Френк Калвеллі сказав, що перевага полягає в тому, щоб використовувати супутники з фіксованою ціною після перевірки нових систем, але ESS не відповідає цьому підходу, тому розробка буде рухатися вперед, коли уряд поглинатиме невід’ємні ризики.