Нижче наведено переклад статті Маріель Боровіц, доцентки кафедри міжнародних відносин Технологічного інституту Джорджії, “Returning to the Moon can benefit commercial, military and political sectors” («Повернення на Місяць може принести користь комерційному, військовому та політичному секторам»), опублікованій 18 липня на сайті The Conversation – незалежної, некомерційної, новинної та інформаційної служби, заснованої на університетському та дослідницькому секторах.

Програма NASA «Артеміда» спрямована на повернення людей на Місяць уперше за понад 50 років, причому перша посадка людини наразі запланована на 2025 рік. Ця мета не лише технічно амбітна, але й політично складна. Програма «Артеміда» знаменує собою перший випадок після програми «Аполлон», коли спроба відправити людей на Місяць була підтримана двома послідовними президентами США.

Як науковцю з міжнародних справ, який вивчає космос, мені цікаво зрозуміти, що дозволило програмі «Артеміда» пережити цей політичний перехід, коли інші зазнали невдачі. Мої дослідження свідчать про те, що ця програма спрямована не лише на розвиток науки й техніки чи натхнення громадськості. Це також пропонує практичні переваги для комерційного сектору та військових, а також можливість зміцнити світове лідерство США.

Комерційний інтерес до Місяця

Кілька компаній у всьому світі, включаючи стартапи та відомі аерокосмічні компанії, почали роботу над місіями на Місяць. Деякі, такі як японська компанія iSpace і американська компанія Astrobotic, розробляють комерційні місячні посадкові апарати та планують з часом збирати місячні ресурси, такі як вода чи мінерали.

Поки що спроби повернутися на Місяць в основному фінансуються державними космічними агентствами, такими як NASA або Європейське космічне агентство (ЄКА). Однак багато експертів говорять про зростання «навколомісячної економіки» (“cislunar economy”), де компанії зароблятимуть гроші завдяки своїй діяльності на поверхні Місяця та навколо нього.

Дослідження експертів показують, що пройдуть десятиліття, перш ніж багато видів діяльності, як-от видобуток місячних ресурсів або збирання сонячної енергії на Місяці, принесуть прибуток. Але тим часом урядові космічні програми можуть використовувати комерційні інновації для скорочення витрат, стимулювання інновацій і прискорення своїх програм. А деяка комерційна діяльність, наприклад місячний туризм, може стати прибутковою в найближчому майбутньому. Компанія SpaceX вже продала одну подорож на Місяць, запуск якої орієнтовно запланований на 2024 рік.

Компанії, які раніше за інших виходять на ринок, можуть мати перевагу. Скупчення людей навряд чи стане проблемою найближчим часом – площа поверхні Місяця приблизно еквівалентна площі всього азіатського континенту. Навіть на полюсах численні місця пропонують доступ як до водяного льоду, так і до сонячного світла.

Однак перші компанії на Місяці можуть створити прецеденти щодо масштабів дозволеного видобутку місячних ресурсів, а також щодо протоколів безпеки та стійкості, яких мають дотримуватися інші, які з’являться пізніше. Організація Об’єднаних Націй створила робочу групу для вивчення юридичних питань, пов’язаних з використанням космічних ресурсів, але вона не завершить свій перший набір запропонованих принципів до 2027 року. Тим часом комерційні структури вже намагаються висадитися на Місяць.

Військовий інтерес до Місяця

У 2020 році командувач Космічних сил США назвав Місяць «ключовою територією», а Дослідницька лабораторія ВПС США фінансує експериментальний супутник під назвою Oracle, запуск якого заплановано на 2026 рік. Oracle контролюватиме простір між Землею та Місяцем.

Американські військові мають десятиліття досвіду спостереження за космічними апаратами, що обертаються навколо Землі. Вони можуть використати цей досвід для забезпечення безпеки та захисту у міру зростання комерційної та цивільної урядової активності поблизу Місяця. Вони також могли б надати Сполученим Штатам кращі розвідувальні дані про космічну діяльність стратегічних конкурентів, таких як Китай.

Деякі представники космічного сектора йдуть ще далі і вважають, що військові повинні стежити за зброєю, захованою в далекому космосі або на зворотному боці Місяця. Однак фізика та економіка космосу свідчать про те, що ці види використання є дорогими та принесуть мало практичної користі.

Хоча використання американського військового досвіду в космосі має сенс, є причини не заходити надто далеко в цій галузі. Подібні військові досягнення, навіть якщо вони спрямовані на підтримку цивільних і комерційних цілей, можуть викликати підозру з боку інших країн, потенційно призводячи до посилення військової космічної діяльності з їхнього боку та, зрештою, до зростання напруженості.

Геополітичні проблеми

Програма «Аполлон» відома своєю роллю в «космічній гонці» США та Радянського Союзу в середині 20 століття. Здатність Сполучених Штатів висадити людей на Місяць була інтерпретована багатьма людьми в усьому світі як доказ технологічної переваги США та можливостей демократичного та капіталістичного суспільства. Дехто припустив, що зараз Сполучені Штати беруть участь у новій космічній гонці, цього разу з Китаєм. Нещодавно Китай прискорив плани відправити людей на Місяць.

Хоча не всі згодні з тим, що такі перегони мають місце, використання цієї термінології політичними лідерами США, у тому числі нинішнім адміністратором НАСА Біллом Нельсоном, і її повсюдне висвітлення у світових ЗМІ дозволяють припустити, що багато хто розглядатиме зусилля щодо висадки людей на Місяць у цього року. Метод. Якщо Китай висадить людей на Місяць раніше за Сполучені Штати, люди в усьому світі можуть побачити в цьому свідчення ролі Китаю як світового лідера та можливостей його комуністичного уряду.

Хоча не всі погоджуються з тим, що така гонка має місце, використання цієї термінології політичними лідерами США, включно з нинішнім адміністратором NASA Біллом Нельсоном, і її повсюдне висвітлення у світових ЗМІ свідчить про те, що багато хто розглядатиме зусилля з висадки людей на Місяць саме у такий спосіб. Якщо Китай висадить людей на Місяць раніше Сполучених Штатів, люди в усьому світі можуть сприйняти це як доказ ролі Китаю як світового лідера та можливостей його комуністичного уряду.

Повернення на Місяць – це не лише змагання. Це також пропонує країнам можливість брати участь у міжнародній співпраці. Понад 20 країн оголосили про плани здійснити місії на Місяць. Так само, як Сполучені Штати використовують комерційні розробки, вони також співпрацюють з міжнародними партнерами. Європа, Японія та Канада вже приєдналися до Сполучених Штатів як партнери по Lunar Gateway, космічній станції, яка буде знаходитися на навколомісячній орбіті, а запуск її перших модулів очікується у 2025 році.

Сполучені Штати також прагнуть отримати міжнародну підтримку «Угод Артеміди», набору принципів відповідального дослідження та освоєння Місяця. Станом на липень 2023 року угоди підписали 27 країн. Це стосується не лише близьких союзників, таких як Сполучене Королівство, Канада та Японія, а й менш традиційних партнерів, таких як Руанда, Нігерія та Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ). Підписання Індією угод у червні 2023 року розглядалося як ознака зміцнення зв’язків між США та Індією.

Варто зазначити, що місячна програма Китаю також наголошує на міжнародній участі. У 2021 році Китай оголосив про плани створити Міжнародну місячну дослідницьку станцію у партнерстві з Росією і запросив інші країни приєднатися. Швеція, Франція, Італія, Пакистан і ОАЕ беруть участь у майбутній місії Китаю з висадки на Місяць.

З тих пір, як люди востаннє покинули Місяць у 1972 році, багато хто мріяв про дні, коли люди повернуться. Але протягом десятиліть ці зусилля натикалися на політичні перешкоди. Цього разу плани Сполучених Штатів щодо повернення на Місяць, швидше за все, увінчаються успіхом – вони мають міжгалузеву підтримку та стратегічне значення для забезпечення безперервності, навіть у політично складні часи.