5 липня був здійснений останній запуск європейської ракети Ariane 5. Запуск був успішним. Ракета вивела на орбіту два супутники зв’язку, німецький Heinrich-Hertz-Satellit (H2S) і французький SYRACUSE 4B, завершивши свій майже ідеальний рекордний шлях, поки Європа чекає на її заміну, Ariane 6. Кінець експлуатації РН Ariane 5 символізує зміни, що відбуваються на глобальному космічному ринку.

117-й і останній запуск РН Ariane 5 стартував з космічного центру Куру у Французькій Гвіані о 22:00 UTC. Він був відкладений з 16 червня через технічні проблеми та 4 липня через сильний вітер.

РН Ariane 5 має 98-відсотковий рекорд успіху з моменту першого запуску 27 років тому. Ракета запустила багато супутників, зокрема супутників зв’язку, а також інших апаратів, включаючи космічний телескоп James Webb.

Передбачалося, що наступник ракети, Ariane 6, буде готовий до цього часу з плавним переходом між ними. Як це часто трапляється з розробкою нових ракет, розробка Ariane 6 не йшла за графіком. Перший запуск Ariane 6 планувався у 2020 році, але на даний час він, ймовірно, станеться не раніше наступного року. Компанія Arianespace і Європейське космічне агентство не встановлюють дату запуску, доки цього літа не будуть завершені кілька важливих етапів розробки та випробувань ракети.

Ландшафт ракет-носіїв одночасно змінюється в Європі, США і Японії.

Європа не тільки переходить від Ariane 5 до Ariane 6 для ринку великих ракет-носіїв, але й від Vega до Vega-C для ринку малих корисних навантажень. РН Vega-C мала успіх у 2022 році, але зазнала невдачі під час другого запуску у грудні, а минулого місяця зазнала ще однієї невдачі під час тестування компанією-виробником Avio. Раніше європейські корисні навантаження середнього класу запускалися на російській РН «Союз», але вони більше не доступні для Європи після вторгнення росії в Україну.

Японія розробляє ракету H3 для заміни серії H2, але перший запуск H3 у березні був невдалим. Перший ступінь відпрацював штатно, а при запуску двигуна другого ступеню сталася аномалія. Другий ступінь є однаковим з H2, тому плани Японії щодо запусків на даний час невизначені.

У США компанія United Launch Alliance (ULA) замінює свої ракети Atlas V і Delta IV на нову ракету Vulcan. Перший запуск із запізненням на багато років був запланований на 4 травня, але був знову відкладений через невдале випробування верхнього ступеня Centaur V. Нова дата запуску не визначена. Передостанній запуск РН Delta відбувся 22 червня, а останній запланований на наступний рік. Незважаючи на те, що у виробництві ще досить багато ракет Atlas V, їх запуски вже заброньовані, тому ULA дуже зацікавлена у найшвидшому запуску РН Vulcan.

Компанія Northrop Grumman співпрацює з компанією Firefly Aerospace над розробкою нової версії ракети Antares для запуску вантажних місій Cygnus до МКС. Остання з поточної версії, 230, запланована на наступний місяць. РН Antares 230 використовує російські двигуни РД-181, а перший ступінь будує Україна. Жоден із них га даний час недоступний через вторгнення росії в Україну. Компанія Northrop Grumman закупила три запуски РН Falcon 9 компанії SpaceX для Cygnus, щоб виконати свої договірні зобов’язання перед NASA.

Компанія SpaceX — одна з небагатьох компаній, що надають послуги з запусків, яка успішно використовує свої ракети Falcon 9 і Falcon Heavy (що об’єднує три Falcon 9), здійснивши вже понад 40 запусків цього року. ЄКА вже закупила три запуски SpaceX, щоб замінити «Союз». 1 липня відбувся перший з цих запусків – ракета Falcon 9 запустила космічний телескоп Euclid ЄКА.

Але SpaceX прагне запустити свій новий, набагато більший корабель Starship. Перший запуск 20 квітня був невдалим. Засновник і директор SpaceX Ілон Маск налаштований оптимістично, що наступна спроба відбудеться через кілька тижнів або місяців, але ще необхідно схвалення Федеральної авіаційної адміністрації США (FAA). Крім того, ще розглядається екологічний позов через хмару сміття, утворену після спроби запуску 20 квітня, яка охопила сусіднє місто та заповідники дикої природи.

Rocket Lab, американська компанія, яка донедавна здійснювала орбітальні запуски лише з Нової Зеландії, а тепер запускає також із Вірджинії, має свою перевірену ракету Electron і зараз розробляє більшу ракету Neutron.

Низка інших американських компаній також розробляють малі ракети-носії для зростаючого ринку наносупутників, мікросупутників, кубсатів і малих супутників, а компанія Blue Origin Джеффа Безоса розробляє New Glenn, свою першу орбітальну ракету для більших супутників.

Це запаморочливий час у ракетному бізнесі, навіть не беручи до уваги те, що відбувається в Китаї, Індії та інших країнах.