30 серпня спеціалізовані ЗМІ, з посиланням на астрофізика і космічного експерта Джонатана МакДауелла, опублікували інформацію про появу на навколоземній орбіті, поблизу непрацюючого радянського супутника «Космос-2143», 7 нових космічних об’єктів.

«Нове зіткнення на орбіті: каталогізовано 7 об’єктів сміття поблизу недіючого радянського супутника зв’язку, запущеного у 1991 році», – повідомив Дж. МакДауелл у Твіттері. «Схоже, ці уламки походять від супутника «Космос-2143».

Він припустив, що радянський супутник «Космос-2143», запущений тридцять років тому, розпався на орбіті висотою приблизно 1 400 км, ймовірно, через зіткнення з уламком космічного сміття малого розміру (⁓ 1 см або менше), спостереження якого не ведеться. Підставою до такого висновку стало те, що всі нові об’єкти знаходяться на орбітах, дуже близьких до орбіти «Космосу-2143» (нахил, висота, період).

Ця подія підкреслює складну ситуацію на навколоземній орбіті, де старі об’єкти, накопичені протягом понад 60 років дослідження та використання космосу, створюють загрозу для нових супутників.

Старі радянські супутники та використані ступені ракет, залишені на орбітах понад 800 км, викликають занепокоєння. Ці об’єкти, які перебувають надто високо, щоб бути знищеними внаслідок природного зниження їхніх орбіт, спричиненого опором атмосфери Землі, вже стали причиною кількох інцидентів.

У лютому 2009 року супутник «Космос 2251» врізався в діючий супутник американської телекомунікаційної компанії Iridium на висоті 789 км над Землею, утворивши гігантську хмару космічного сміття. Цей інцидент разом із випробуванням китайської протисупутникової ракети у 2007 році став причиною більшості фрагментів космічного сміття, які на даний час перебувають на навколоземній орбіті.

У січні цього року недіючий радянський розвідувальний супутник і використаний ступінь радянської ракети наблизилися на відстань 6 м одне від одного на висоті приблизно 1 000 км над Землею. Повне зіткнення між цими двома об’єктами породило б тисячі нових небезпечних уламків.

На даний час невідомо і, швидше за все, ніколи не буде відомо, що стало причиною руйнування «Космосу», про яке повідомив МакДауелл. Земні радари відстежують лише об’єкти розміром більше 10 см. За даними Європейського космічного агентства (ЄКА), наразі відомо про існування близько 34 550 таких об’єктів на навколоземних орбітах.

Але на додаток до «видимих» фрагментів космічного сміття, за оцінкою ЄКА, близько 1 млн об’єктів сміття розміром від 1 см до 10 см і 130 млн фрагментів розміром менше 1 см перебувають у космосі. Коли радари реєструють один із великих об’єктів, що наближається до працюючого супутника, оператори отримують попередження та можуть перемістити свій космічний апарат з небезпечної траєкторії. Але попередження про наближення дрібного сміття немає.

Проблема в тому, що навіть фрагмент космічного сміття розміром 1 см може завдати серйозної шкоди. У 2016 році уламок космічного сміття шириною всього кілька міліметрів пробив отвір розміром 40 см в одній із сонячних панелей європейського супутника ДЗЗ Sentinel 2. У результаті зіткнення утворилося кілька досить великих фрагментів, які можна було відстежувати із Землі. Sentinel 2 пережив цей інцидент, але інженери ЄКА сказали, що якби космічний сміття потрапило в корпус супутника, його місія могла бути завершена.

Дослідники роками б’ють на сполох через зростання кількості космічного сміття на орбіті Землі. Деякі побоюються, що ситуація повільно наближається до сценарію, відомого як синдром Кесслера. Названий на честь колишнього фізика NASA Дональда Кесслера, цей сценарій передбачає, що зростаюча кількість фрагментів, утворених орбітальними зіткненнями, зрештою зробить територію навколо Землі непридатною для використання, оскільки кожна аварія космічного сміття спричинить ланцюг наступних зіткнень.