1 вересня європейський журналіст Ендрю Парсонсон (Andrew Parsonson) опублікував на своєму сайті European Spaceflight статтю «Яка політика ЄКА щодо пілотованих космічних польотів?» (What is the ESA Astronaut Policy?):
У квітні ЄКА підписало лист про наміри зі Шведським національним космічним агентством щодо включення астронавта ЄКА до складу місії Axiom на Міжнародну космічну станцію. У червні агентство оголосило, що Маркус Вандт, член новосформованого резерву астронавтів ЄКА, був обраний для польоту у цієї місії. Це означало, що Вандт мав стати першим представником загону астронавтів ЄКА, який отримав можливість польоту в космосі, незважаючи на те, що він не був одним із п’яти обраних професійних астронавтів.
Коли угода була вперше оголошена у квітні, генеральний директор ЄКА Йозеф Ашбахер пояснив, що «політика ЄКА щодо астронавтів була розроблена саме для таких можливостей, польотів на комерційних рейсах у партнерстві, коли ми забезпечуємо доступ Європи до космосу та диверсифікуємо космічний ринок». Але що собою являє політика ЄКА щодо астронавтів?
Е. Парсонсон не знайшов відповідної інформації на веб-сайті ЄКА та 30 червня звернувся до прес-центру ЄКА з проханням надати матеріали ЄКА щодо політики пілотованих космічних польотів.
5 липня він отримав відповідь, у якій говорилося, що «на даний момент документ не можна надати зовнішньому доступу». Також було повідомлено, що журналіст отримає більш детальну інформацію від Центру астронавтів ЄКА (ESA Astronaut Centre, EAC) у Кельні. Але відповіді від EAC надано не було. Через те Е. Парсонсон щотижня надсилав нагадування медійній команді ЄКА.
29 серпня він нарешті отримав контактні дані керівника EAC Франка де Вінне (Frank de Winne), колишнього астронавту ЄКА, який також був першим європейським командиром МКС.
Де Вінне повторив те, що сказала медіа-команда ЄКА, заявивши, що «політичні документи ЄКА є документами для внутрішнього використання в ЄКА та державах-членах і не підлягають оприлюдненню». Однак він все ж поділився декількома подробицями. Він пояснив, що останній варіант політики агентства щодо астронавтів був прийнятий державами-членами в грудні 2020 року. Він також описав зміст документа, який мав відношення до рішення обрати Маркуса Вандта для місії Axiom.
«Ми створили загін кар’єрних астронавтів і загін резерву астронавтів. Якщо держава-член ЄКА хоче здійснити національну місію, вона може звернутися до ЄКА з проханням зробити це від свого імені. Після цього ЄКА обирає з резерву астронавтів кандидата від відповідної країни, і ця особа стане астронавтом проєкту ЄКА на час навчання, виконання місії та діяльності після польоту. Після цього астронавт повертається до своїх попередніх обов’язків».
Е. Парсонсон відмітив, що це зовсім не те, що він шукав. Це також не те, що він би назвав тріумфом заявленого ЄКА бачення більшої прозорості. Хоча те, що він отримав, було цікавим, це змусило його замислитися, що могло б бути в цьому документі такого, що зробило його непридатним для публічного використання.
