31 травня екіпаж місії Axiom 2 повернувся на Землю. До складу місії увійшли два саудівські астронавти: Алі Аль-Карні, колишній пілот-винищувач ЗС Саудівської Аравії, і Райяна Барнаві, дослідник і перша жінка-космонавт з країни Перської затоки. Під час десятиденної місії на МКС саудівські астронавти провели серію експериментів, пов’язаних з мікрогравітацією та впливом високої радіації на мозок і нервову систему. Цей політ був здійснений в рамках проєкту, який є частиною стратегічної програми Saudi Vision 2030, основною метою якої є зменшення залежності Саудівської Аравії від нафти.
З іншого боку, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) також розробляють дуже амбітні космічні проєкти, такі як дослідження атмосфери Марса за допомогою зонда «Надія» (Hope). Обидві країни занурені в змагання за те, щоб стати головною космічною державою Перської затоки. Насправді за розвитком місії Axiom 2 найбільше стежили не США, Китай чи Росія, а ОАЕ – великий суперник Саудівської Аравії.
Протягом деякого часу багато країн світу усвідомили, що космічні дослідження являють собою можливість для економічного розвитку. У цьому сенсі звіт Mckinsey & Company, опублікований у квітні 2022 року, вказав, що кількість космічних агентств досягла 70. Серед них Іспанське космічне агентство, про створення якого було оголошено у 2021 році в рамках стратегії національної безпеки.
Зі свого боку, Саудівська Аравія, схоже, зрозуміла, що в той час, коли світ рухається до енергетичного переходу, розумно зменшити свою залежність від нафти, яка становить 80% експорту Ер-Ріяда. З цієї причини монархія Перської затоки, яка в 1985 році відправила першого астронавта – принца Султана бін Салмана – і саудівський супутник, оголосила в 2020 році про інвестиції в понад $ 2 млрд у свою космічну програму.
Крім того, у грудні 2022 року Космічна комісія Саудівської Аравії, створена в 2018 році, запустила «Програму космічного прискорення Саудівської Аравії» (Saudi Space Accelerator Program), проєкт, створений для «підтримки місцевих підприємців і стартапів у космічному секторі», а також для покращення національної бізнес-екосистеми. Усе це «відповідно до стратегічної програми Saudi Vision 2030».
Крім того, минулого лютого газета Asharq al-Awsat повідомила про те, що Космічна комісія Саудівської Аравії працює над створенням 20 нових компаній у таких сферах, як космічний туризм, дослідження, супутниковий зв’язок і ДЗЗ.
У свою чергу, ОАЕ створили Національне космічне агентство в 2014 році, і з того часу розробили численні проєкти. У 2021 році зонд «Надія» в рамках «Марсіанської місії Еміратів» (Emirates Mars Mission) досяг марсіанської орбіти з метою дослідження атмосфери червоної планети. Таким чином, ОАЕ стали першою арабською країною, яка досягла орбіти Марса, а також п’ятою країною у світі, якій це вдалося зробити.
У 2021 році Абу-Дабі оголосив про виділення $ 817 млн для створення Національного космічного фонду з метою диверсифікації економіки, а також прискорення інновацій у сфері сталого розвитку навколишнього середовища. У цьому контексті слід зазначити, що на нафту припадає третина всієї економічної діяльності ОАЕ.
Одним із завдань Національного космічного фонду ОАЕ є розробка ровера, який буде запущено на Місяць у 2024 році. Метою цієї місячної місії є дослідження, серед іншого, «теплових властивостей місячної поверхні, утворення та складових ґрунтових кратерів». У той же час, одним із проєктів, який найкраще демонструє космічні амбіції Абу-Дабі, є план «створення людського поселення на Марсі в 2117 році», інформацію про який розміщено на веб-сайті уряду Еміратів.
Плани ОАЕ привели арабську країну до підписання у вересні 2022 року Меморандуму про взаєморозуміння з Китаєм, щоб місяцехід Rashid 2 був інтегрований у місію Chang’e-7, яка запланована на 2026 рік і має на меті дослідження місячної орбіти і поверхні. Однак у березні 2023 року стало відомо, що ця угода суперечить Правилам міжнародної торгівлі зброєю США, тому включення еміратського місяцехода до складу китайської місії було скасовано.
У цьому сенсі Джонатан МакДауелл, астроном з Гарвардського університету, заявив у інтерв’ю газеті South China Morning Post, що багато компонентів еміратського ровера були побудовані в США з елементів, які підпадають під обмеження, тому Китай не може отримати доступ до такого типу технологій. «Наскільки я знаю, занепокоєння полягає в тому, що коли Rashid 2 прибуде в Сіньчан для запуску на китайській ракеті, китайські інженери прокрадуться вночі та вивчать усі конструкції, щоб підготувати їх до ранку», – відмітив МакДауелл.
Таким чином, країни Перської затоки на чолі з Об’єднаними Арабськими Еміратами та Саудівською Аравією знайшли у космосі можливість збільшити свою міжнародну вагу та розвинути можливу диверсифікацію своїх економік. У цьому сенсі і Абу-Дабі, і Ер-Ріяд змагаються за те, щоб стати головною регіональною космічною державою, і це суперництво безпосередньо торкається торговельної війни та технологічної гонки між США та Китаєм.
