Компанія Northrop Grumman на даний час має на орбіті два апарати обслуговування супутників (Mission Extension Vehicles, MEV), які обслуговують два геостаціонарних супутники Intelsat, у яких закінчується запас палива.

Компанія готується до запуску нового обслуговуючого апарату, оснащеного роботизованою рукою, яка буде встановлювати реактивні рушійні установки на «вмираючі» супутники.

За повідомленням віце-президента відділу операцій та розвитку компанії Space Logistics Джо Андерсона (Joe Anderson), шість клієнтів, які будуть об’явлені після остаточного підписання контрактів, зареєструвалися для отримання послуг з обслуговування своїх супутників роботизованим апаратом місії (Mission Robotic Vehicle, MRV), який планується запустити в 2024 році.

MRV – це апарат технічного обслуговування другого покоління компанії Space Logistics, дочірньої компанії Northrop Grumman. Він поєднує в собі апарат обслуговування (MEV), що виконує комерційні операції, з роботизованим корисним навантаженням, розробленим Агентством оборонних перспективних досліджень (Defense Advanced Research Projects Agency, DARPA) МО США.

В рамках партнерства DARPA надала дозвіл компанії Space Logistics на використання технології роботизованої руки для комерційного та державного супутникового обслуговування на геостаціонарній орбіті.

Основною комерційною місією MRV є встановлення на супутники у космосі невеликих рушійних пристроїв, відомих як модулі подовження місії. За словами Джо Андерсона, встановлення одного такого модуля в задній частині клієнтського супутника додасть шість років експлуатації для більшості геостаціонарних супутників.

Перший запуск MRV у 2024 році буде містити три модулі. Очікується, що термін служби MRV складе 10 років. Space Logistics планує запускати п’ять-шість модулів подовження місії на рік. Другий запуск MRV планується здійснити на початку 2025 року.

Крім встановлення на супутники рушійних пристроїв, компанія Northrop Grumman також шукає можливості використання роботизованої руки для виконання інших послуг, таких як детальні огляди, переміщення супутників клієнтів або простий ремонт, наприклад, вивільнення застряглої сонячної батареї або антени, яка не розгортається належним чином. Джо Андерсон зауважив, що комерційні MEV також можуть стикуватися з супутниками на похилій орбіті і зменшувати їх нахил, переміщати супутники на інші орбіти або виконувати дистанційні огляди за допомогою датчиків виявлення світла та визначення дальності (LIDAR).

Space Logistics вже забронювала ракету-носій для першої місії MRV, але контракт ще не оголошений. Місія MEV-1 стартувала в жовтні 2019 року на ракетному комплексі «Протон» компанії International Launch Services. MEV-2 стартувала у серпні 2020 року на європейській ракеті Ariane-5 компанії Arianespace. Планується, що MRV, яке несе корисне навантаження, розроблене урядом США, має запускатися на американській ракеті.