Російська анексія Криму на початку 2014 року спричинила серйозну проблему у партнерстві між російськими виробниками супутників зв’язку та західною космічною промисловістю. Практично всі російські супутники зв’язку, побудовані в ХХІ-му столітті, або повністю покладалися на західне обладнання, або використовували російські модулі, оснащені комунікаційними навантаженнями західного виробництва.

У 2022 році, після вторгнення в Україну, російські проєкти супутників зв’язку наткнулися на справжню стіну разом з рештою російської економіки. Накладені західними країнами санкції не залишили росії жодного шансу завершити розробку своїх супутників зв’язку через їхню залежність від західних комплектуючих.

У березні 2023 року директор компанії «Космічний зв’язок» Олексій Волін попереджав, що без поповнення свого угруповання росія може почати відчувати дефіцит потужностей супутникового зв’язку вже в 2028-2029 роках.

У серпні 2023 року було представлено проєкт «Стратегії розвитку галузі зв’язку до 2035 року». У цьому документі стверджується, що 12 супутників «Експрес» і 5 супутників «Ямал» забезпечують 80 % ємності супутникового зв’язку росії, причому 11 із цих супутників завершать свій прогнозований термін служби до 2030 року, а 6 супутників, що залишаться, вичерпають свій ресурс до 2036 року. Згідно з проєктом цієї стратегії, усі російські супутники зв’язку використовують 80 % імпортних компонентів, і їх неможливо замінити через санкції.

При цьому, російська стратегія передбачає розгортання 622 низькоорбітальних супутників широкосмугового доступу до Інтернету до 2030 року і 924 таких супутників до 2035 року.